про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості

Зміна розміру орендної плати 

Орендна плата може бути змінена лише за згодою сторін, що встановлено ст. 632 ЦК України, ст. 286 ГК України, ст. 21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (якщо цей закон застосовується). До того ж, в самому договорі оренди може бути визначений механізм перегляду розміру орендної плати. 

НЕ є підставою для перегляду розміру орендної плати зміна економічній ситуації, курсу валют і тому подібне, якщо в договорі немає інших положень. 

Орендар зобов’язаний вносити орендну плату НЕЗАЛЕЖНО від результатів своєї господарської діяльності. 

Якщо орендар не міг користуватися орендованим майном по незалежних від нього обставинах, орендна плата не вноситься.

Дострокове розірвання договору оренди

Дострокове розірвання договору оренди можливе лише в певних випадках, які встановлені в нормативно-правових актах, і можуть уточнюватися в самому договорі оренди. Одностороння відмова від договору оренди, за загальним правилом, не допускається.

Однозначною підставою для дострокового розірвання договору оренди з ініціативи орендодавця є затримка термінів оплати оренди на три місяці. При цьому навіть якщо орендодавець звернеться до суду з позовом про розірвання договору оренди по вказаній підставі, а орендар в ході судового розгляду погасить заборгованість по орендній платі, суд матиме правові підстави для розірвання відповідного договору оренди.

Серед підстав для дострокового розірвання договору оренди слід назвати:

1. Використання предмету оренди не за призначенням;
2. Передача предмету оренди третій особі без згоди орендодавця;
3. Створення загрози знищення предмету оренди;
4. Порушення порядку проведення капітального ремонту;
5. Тощо.

 Продовження договору оренди

Термін договору оренди може бути продовжений, якщо про це домовилися сторони або якщо орендні стосунки фактично продовжуються, а жодна із сторін не зажадала припинення орендних стосунків.

При цьому слід пам’ятати, що за загальним правилом, якщо термін договору оренди приміщення (будівлі) перевищуватиме 3 роки, такий договір (угода про його продовження) підлягає нотаріальному завіренню.

Переважне право на укладення (продовження) договору оренди

У ряді законів закріплене переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий термін. Це означає, що за наявності інших осіб, які бажають укласти договори оренди перевага має бути віддана попередньому орендареві. Проте мають бути дотримані деякі умови, наприклад: однаковий розмір орендної плати на новий термін для тих осіб, які бажають стати орендарями, виконання своїх договірних обов’язків попереднім орендарем.

Збереження оренди при зміні власника орендованого майна

В українському законодавстві чітко визначено, що зміна власника не впливає на орендні стосунки, якщо лише в самому договорі не встановлене інше.

Компенсації

Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна, то він зобов’язаний компенсувати орендодавцеві відповідні збитки.

Орендар може вилучити поліпшення орендованого майна, здійснені їм за свій рахунок, якщо відділення таких поліпшень не пошкодить основне майно. В протилежному випадку орендар може вимагати від орендодавця компенсацію за відповідні поліпшення орендованого майна. Проте якщо орендодавець не давав свою згоду на такі поліпшення, компенсація орендареві не виплачується.

Відповідальність

За невчасне повернення орендованого майна орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь відповідний період користування предметом оренди.

Терміни позовної давності

По позовах про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням орендованої речі, а також про відшкодування витрат на поліпшення речей застосовується термін позовної давності в один рік.

Більшість успішних керівників і власників підприємств задаються питаннями про виплату дивідендів: як оформити, коли сплачувати і як це оподатковується?

Для повної і чіткої відповіді на дані питання необхідно проаналізувати статут підприємства, перевірити останні зміни у законодавстві. Втім, у загальному вигляді виплата дивідендів має наступний вигляд.

Загальні збори учасників (акціонерів) приймають рішення про затвердження фінансових результатів попереднього року. Якщо за результатами року є чистий прибуток або нерозподілений прибуток минулих років, то приймається рішення про використання (розподіл) прибутку і виплату дивідендів. Одночасно необхідно вирішити питання про розмір дивідендів, строки і порядок їх виплати. Для привілейованих акціонерів (в АТ) законодавець передбачив можливість виплати дивідендів і без наявності прибутку – із резервного або інших спеціальних фондів підприємства.

Інколи до наших юристів звертаються з питанням про можливість виплати дивідендів в поточному році, тобто до затвердження фінансового звіту за рік (наприклад, в червні 2015 року виплачуються дивіденди за 2015 рік). З юридичної точки зору така виплата не є вірною. Із багатьох визначень і тлумачень, які містяться в українському законодавстві і судовій практиці, слідує, що дивіденди виплачуються із прибутку, який може бути визначений тільки за результатами року. Проте на практиці це доволі часто роблять (за наявності відповідних положень в статуті), адже ніякої відповідальності за такі випадки не встановлено. А ризик не отримати прибуток в поточному році мало кого лякає. Разом з тим, обов’язок сплачувати авансом податок з прибутку підприємства при виплаті дивідендів служить на захисті інтересів держави в таких випадках.

Як вже говорилось вище, строки і порядок виплати дивідендів повинні бути визначені в рішенні (протоколі) учасників (акціонерів).

Що стосується податків, то з нарахованих дивідендів сплачується податок на прибуток (для юридичних осіб – учасників) або податок з доходів фізичних осіб (для фізичних осіб – учасників, відповідно). Слід підкреслити, що вказані податки виплачуються саме із суми дивідендів.

Примітка: виплата дивідендів по привілейованим акціям прирівнюється з точки зору оподаткування до виплати заробітної плати.

Окремо слід звернути увагу на те, що обов’язок виплачувати дивіденди у підприємства виникає тільки після прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників (акціонерів) (за виключенням привілейованих акціонерів, умови виплат яким встановлені статуті). Через наведене учасники не можуть в судовому порядку зобов’язати підприємство виплатити дивіденди, якщо відповідне рішення не приймалось учасниками (акціонерами) у встановленому порядку. Суд може тільки зобов’язати провести загальні збори, якщо вони не були проведені (проігноровано керівництвом/наглядовою радою) всупереч законному скликанню таких зборів.

Відповідно до Цивільного кодексу України та ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник, частка якого у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю становить менше 50 %, має право в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Учасник, який виявив бажання вийти з ТОВ, повинен повідомити товариство про свій вихід, при цьому термін для повідомлення про вихід з товариства може встановлюватися статутом.

Якщо ж учасник ТОВ володіє часткою в статутному капіталі товариства 50 % і більше, то для його виходу з ТОВ потрібно спочатку отримати згоду інших учасників.

Моментом виходу учасника ТОВ є дата державної реєстрації його виходу.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право отримати вартість його частки майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За згодою сторін між учасником та товариством виплата вартості частки майна товариства може бути замінена передачею майна у натурі. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки у статутному капіталі учасника, що виходить із товариства, визначається станом на день, що передував дню подання ним відповідної заяви про вихід та виплачується у строк до 12 місяців з дня виходу, якщо інший порядок та строки не встановлені у Статуті товариства. Майно, передане учасником товариству лише у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника з товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру та строків виплати, вирішуються судом.

Для багатьох керівників і власників підприємств стало актуальним питання захисту комерційної таємниці. Юридична сторона даного питання залишається погано врегульованою в Україні. Трудове законодавство України взагалі не передбачає такого поняття, як «договір про комерційну таємницю», тому застосовуються загальні положення вітчизняного права.

Комерційна тайна регулюється нормами Цивільного і Господарського кодексів України. В ст. 505 ЦК України надано визначення комерційної таємниці, яке коротко можна викласти наступним чином: секретна (з обмеженим доступом) інформація підприємства, що має комерційну цінність (вартість). Визначення доволі розпливчате, дає багато простору для тлумачення. Тому перелік комерційних таємниць, способи захисту, типова форма договору про нерозголошення комерційної таємниці (інформації) повинні визначатись локальним нормативним актом підприємства (Положення про комерційну таємницю). Про це говориться і в ст.. 36 ГК України. При цьому є відомості, які відповідно до Постанови КМ України не є комерційною таємницею, що означає, що такі відомості не можуть бути предметом захисту, відповідно робітників не можна зобов’язувати не розголошувати такі відомості.

Багато українських підприємств перейняли досвід іноземних і міжнародних компаній і укладають договори з робітниками про нерозголошення комерційної таємниці (наприклад Non-disclosure agreement). Це дозволяє краще врегулювати питання і поняття, склад комерційної таємниці, порядок доступу до неї і її розголошення.

В той же час, слід пам’ятати, що виконання локальних нормативних актів і договорів про захист комерційної таємниці є доволі складним в Україні. Якщо мова не йде про наявність складу злочину (ст.. 232 КК України), то притягнення робітника до цивільної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за порушення комерційної таємниці є малоефективним. По-перше, матеріальна відповідальність робітників суворо обмежена положеннями КЗпП України середньомісячним заробітком, крім того, отримати повну компенсацію від робітника за нанесені збитки від розголошення комерційної таємниці дуже важко, якщо не сказати – неможливо. По-друге, всі види відповідальності, окрім кримінальної, навряд чи можуть злякати робітника, який вирішив порушити правила збереження комерційної таємниці.

Із вищевикладеного можна зробити висновок, що для захисту комерційної таємниці на підприємстві доцільно затверджувати Положення про комерційну таємницю, укладати договори про нерозголошення комерційної таємниці, іншим шляхом покладати на робітників виконувати правила комерційної таємниці. При цьому слід пам’ятати, що притягнення до відповідальності порушника буде, в більшості випадків, малоефективним і навряд чи зможе покрити збитки підприємства.

Будь-який власник бізнесу може зіткнутись з необхідністю відчуження або придбання долі в певному підприємстві. Юристи називають це розпорядженням (купівлею, продажем тощо) корпоративних прав (або долі в статутному капітали, або акцій). Як наслідок, виникає питання, як краще здійснити відчуження, які наслідки воно має?

Купівля-продаж корпоративних прав, за загальним правилом, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі, акцій тощо) (надалі за текстом – Договір) між власником таких прав та третьою особою (покупцем).

Примітка: згідно Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” договір купівлі-продажу корпоративних прав не вимагається для державної реєстраціії відчуження/придбання    частки у статутному капіталі ТОВ, втім юристи радять оформляти такий договір (навіть у ненотаріальній формі) для визначення істотних умов угоди (вартість предмету купівлі-продажу, строки і порядок оплати, тощо). 

Важливим питанням для осіб, які здійснюють купівлю-продаж корпоративних прав, є зміст та форма Договору. З метою належного оформлення договору купівлі-продажу корпоративних прав рекомендується проконсультуватися з юристом (можна у т.ч. у нотаріуса).

Згідно з положеннями українського законодавства Договір укладається виключно в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (дана вимога часом змінюється в законодавстві).

Окрім наведеного слід пам’ятати, що процедура укладення договорів купівлі-продажу корпоративних прав може мати ряд особливостей, зокрема:

1. У разі укладення договору купівля-продажу корпоративних прав людиною, яка знаходиться в офіційному шлюбі – необхідно отримати згоду іншого з подружжя на відчуження таких прав;
2. При відчуженні корпоративних прав в окремих видах підприємств (ТОВ, ПрАТ (якщо передбачено статутом)), інші учасники (акціонери) товариства можуть мати право привілейованої купівлі частки, що відчужується. Це означає, що продавець повинен спочатку запропонувати іншим учасникам (акціонерам) придбати таку частку на певних умовах, і тільки отримавши відмову (або не отримавши відповідь), він має право на тих саме умовах продати таку частку стороннім особам.
3. Окрім укладання договору відчуження корпоративних прав для певних видів підприємств (наприклад, ТОВ) необхідно затвердити статут в новій редакції, провести відповідні загальні збори учасників (засновників) товариства, після чого внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
4. При відчуженні корпоративних прав в акціонерних товариствах (продаж акцій) необхідно повідомити депозитарія та внести відповідні зміни до реєстру акціонерів.

Надання послуг на території України з працевлаштування за кордоном вимагає наявності у такого суб’єкта господарювання ліцензії.

Для отримання ліцензії (працевлаштування) необхідно:

1. Мати офіс в Україні (вказати дані про право власності, оренду/суборенду тощо).
2. Визначитися з країнами, в які працевлаштовуються.
3. Укласти контракт з іноземним роботодавцем чи посередником (в такому випадку потрібен контракт іноземного посередника і іноземного роботодавця).
4. Правовстановлюючі документи від іноземців (виписки, статут та ін.).
5. Ліцензія іноземця на працевлаштування (якщо потрібно згідно із законодавством тієї країни).
6. Копія колективного договору іноземця з профспілкою (якщо є, або довідка, що такий відсутній).
7. Інші документи будуть підготовлені юристами ЮФ «ЗІЛЬВЕР» для підписання Вашими партнерами і Вами.

Важливо: працевлаштування можливе тільки в країни, які вказувалися в заяві на ліцензію (і під кожну таку країну повинні бути контракти).

Заявником може бути суб’єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, але рекомендується оформляти ТОВ (КВЕДи: 78.1,78.2, 78.3).

Для всіх офісних працівників не зайвим буде знати, що в Україні діють Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 р.

Розділ 5 даного нормативного акту містить вимоги щодо режиму праці і відпочинку при прийомі на роботу з візуальними терміналами (ВДТ) і персональними електронно-обчислювальними машинами (ПЕОМ) – комп’ютерами і іншими їхніми аналогами.

Відповідно до названого нормативного акту при організації праці, пов’язаної з використанням комп’ютерної техніки, слід впроваджувати додаткові перерви для відпочинку. Зокрема, при 8-годинній робочій зміні в залежності від характеру праці встановлюються вищенаведені режими праці і відпочинку:

Для розробників програм: 15-хвилинна перерва кожну годину роботи за комп’ютером;

Для операторів комп’ютерного набору : 10-хвилинна перерва кожну годину роботи за комп’ютером.

Окрім наведеного, в листі Міністерства праці і соціальної політики України від 18 червня 2009 року сказано, що в разі відсутності положень про додаткову відпустку для названих категорій працівників в інших нормативно-правових актах, такі працівники мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю до 4-х календарних днів за особливий характер своєї праці. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється відповідно до Закону України «Про відпустки» в колективному або трудовому договорі в залежності від часу зайнятості працівника на даних умовах.

Іноді у власників бізнесу виникає необхідність звільнити директора підприємства або тимчасово позбавити його повноважень зважаючи на втрату довіри або з будь-яких інших причин. Як відомо, Кодекс законів про працю України (який був прийнятий ще за радянських часів) сильно обмежує можливості роботодавця щодо звільнення працівників, в тому числі і директора: як мінімум, необхідно дотримати соціальні права працівника (директора). Ситуацію може ускладнювати і контракт, підписаний з директором, де дострокове звільнення може коштувати великих грошей для підприємства, а то і втратою репутації.

Іншими словами, може виникнути необхідність в найкоротші терміни позбавити чинного директора (керівника) підприємства права підпису і розпорядження майном, залишивши питання звільнення на більш пізній термін.

Для такої ситуації підходять положення ч. 3 ст. 99 Цивільного Кодексу України, які дозволяють усунути керівника підприємства від своїх обов’язків. Це не є звільненням директора, а тому положення трудового законодавства в такому випадку не застосовуються. Отже, в даній ситуації на директора не поширюються відповідні гарантії і захист трудового законодавства (що є плюсом для роботодавця і власника бізнесу).

Природно, що разом з відстороненням директора його повноваження повинні бути передані тимчасово виконуючому обов’язки.

І вже після відсторонення директора можна спокійно і з повним дотриманням положень КЗпП вирішувати питання про звільнення директора підприємства.

Питання матеріальної відповідальності робітників є одним із найскладніших для робітників і їх працедавців питань: підприємство намагається якомога більше відповідальності покласти на робітників, останні ж, звісно, цього не бажають. При цьому, як показує практика, роботодавці часто зловживають своїм становищем і намагаються покласти на свої працівників весь обсяг відповідальності за збитки підприємства.

В даній пам’ятці ми спробуємо коротко розтлумачити правову природу повної матеріальної відповідальності робітників.

Відповідно до українського трудового законодавства (яке в своїй основі має положення ще радянського законодавства), повна матеріальна відповідальність працівника – це, здебільшого, виключення із правил. В ст. 132 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) встановлено, що відповідальність робітника за завдану шкоду роботодавцю (підприємству) обмежується місячним заробітком такого працівника. А повна матеріальна відповідальність може застосовуватись лише до певних категорій робітників і тільки за умови дотримання певних умов.

Зокрема, повну матеріальну відповідальність можуть нести лише робітники, що відповідальні за збереження і розпорядження товарами, експедитори тощо.

Крім того, відповідно до ст. 134 КЗпП повну матеріальну відповідальність несуть тільки ті працівники, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність (у відповідності з типовою формою такого договору).

У договорі необхідно вказувати яку посаду, яку обіймає працівник, або найменування виконуваної роботи, безпосередній пов’язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Це істотна умова, і при її недотриманні можна говорити про те, що працівник не може бути притягнений до повної матеріальної відповідальності.

Тому всім працівникам, на яких підприємство намагається покласти повну матеріальну відповідальність потрібно з’ясувати для себе: чи було укладено відповідний договір, чи відповідає він встановленою формою. Без дотримання цих умов можна впевнено говорити про те, що працівник відповідає тільки місячною зарплатою. Звичайно, якщо самому розібратися з цим складно, то рекомендується звернутися до кваліфікованого юриста за консультацією.

Відокремлені підрозділи підприємств:

Відокремленим підрозділом є підрозділ підприємства, яке знаходиться поза місцем його знаходження, виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від його імені, або здійснює представництво і захист інтересів даного підприємства.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України видами відокремлених підрозділів є: філії і представництва.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза його місцезнаходженням і здійснюючий всі або частину його функцій.

Представництво не є тотожним поняттю «філії», воно представляє і захищає інтереси підприємства, не здійснюючи при цьому його функції.

Філія і представництво не є юридичними особами, вони не підлягають державній реєстрації, проте дані про них повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру відомостей про відокремлені підрозділи юридичної особи. Якщо ж мова йде про відкриття іноземних представництв на території України, то вони, відповідно до ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» підлягають державній реєстрації, – акредитації в порядку і на умовах, передбачених законом.

Реєстрація відокремлених підрозділів підприємства:

Процедурі внесення запису до Єдиного державного реєстру передує прийняття рішення про створення філії / представництва. Як правило, таке рішення приймає вищий орган управління юридичної особи (загальні збори акціонерів, засновників). Місцезнаходження, цілі, функції, органи правління, порядок ліквідації відокремленого підрозділу визначається відповідним положенням про нього.

Рішення про створення філії / представництва і затвердження положення про нього оформляється в формі протоколу зборів (акціонерів, засновників).

Таке рішення підлягає державній реєстрації.

Керівники філій / представництв призначаються за рішенням основного підприємства і діють на підставі виданої нею довіреності.

Філії та представництва можуть мати свою власну печатку, рахунки в банківських установах, вони підзвітні і підконтрольні основному підприємству. Їх діяльність підлягає оподаткуванню.

Події, які відбуваються останнім часом в Україні, а особливо в Донецькій і Луганській областях, поставили багато підприємств перед необхідністю переглядати договірні зобов’язання, і навіть розривати контракти.

Юридичним обґрунтуванням змін в термінах виконання договорів або розірвання контрактів (у тому числі, ЗЕД-контрактів) може бути «форс-мажор», до якого, серед іншого, відносяться військові дії, громадські заворушення в Донецькій і Луганській областях.

Однак, для того, щоб відстрочити виконання договірного зобов’язання або розірвати контракт (посилаючись на обставини «форс-мажору») необхідно дотримати кілька умов:

1) перевірити наявність і зміст в контракті / договорі положень про форс-мажор;

2) підтвердити факт і період дії будь-яких видів форс-мажорних обставин висновками (свідоцтвами) Торгових палат регіону (абз. 2 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні»). На території Донецької області зазначені підтвердження видаються Донецькою Торгово-промисловою палатою;

3) повідомити контрагента про наявність форс-мажору і повідомити про наслідки форс-мажору.

Умови отримання відповідного підтвердження в Донецькій Торгово-промисловій палаті:

1. Термін отримання підтвердження – 10 днів з моменту звернення;
2. Вартість – від 600 гривень;
3. Підтвердження надається тільки суб’єктам внутрішньо економічної діяльності російською / українською мовами (суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності дане підтвердження отримують в Торгово-промисловій палаті України (м. Київ));
4. У відповідну ТПП необхідно подати наступні документи:

• копію статутних документів суб’єкта господарювання;
• копію договору / контракту;
• копію специфікацій (в разі їх наявності);
• копію інших доповнень до договору / контракту (у разі їх наявності).

Роботодавці часто стикаються із ситуацією, коли працівник не тільки не з’являється на роботу, а й не виходить на зв’язок. Закон зобов’язує роботодавця перед прийняттям рішення про звільнення такого працівника встановити причини його неявки. Згідно судової практики та роз’яснень Держпраці, достатнім доказом вчинення роботодавцем дій для встановлення причин неявки працівника на роботу є лист з вимогою про надання пояснень, направлений на відому роботодавцю адресу проживання працівника. Таке відправлення має бути з описом вкладення та повідомленням про вручення. Навіть якщо лист повернеться роботодавцю за закінченням строків зберігання, обов’язок по встановленню причин неявки на роботу буде виконано, а отже є можливість законно звільнити працівника за прогул.

Через впровадження в Україні міжнародного номера банківського рахунку IBAN всі рахунки автоматично переводяться на новий формат, тобто переукладати договори з банками не потрібно.

В той же час, вже існуючі господарські договори (поставки, послуг, робіт тощо) містять банківські реквізити сторін, які необхідно змінити на новий формат.

Відповідно, всі підприємства укладають додаткові угоди до існуючих договорів щодо зміни банківських реквізитів.

Для тих підприємств, хто не захоче звертатись за платною допомогою юриста,  пропонуємо скористатись зразком додаткової угоди про зміну банківських реквізитів.

ДОДАТКОВА УГОДА №__

ДО ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ

№ __ ВІД «__» ________ 201_ РОКУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «___________», в особі _____________, який/-а діє на підставі Статуту (далі за текстом – «Виконавець»), з  однієї сторони, і

Товариство з обмеженою відповідальністю «___________», в особі _____________, який/-а діє на підставі Статуту (далі за текстом – «Замовник»), з іншої сторони,

надалі разом по тексту – «Сторони», а кожен окремо – «Сторона»,

враховуючи зміну банківських реквізитів Сторін, пов’язану із впровадженням міжнародного номера банківського рахунку IBAN,

уклали цю Додаткову угоду № __ (надалі за текстом – «Додаткова угода») до Договору про надання послуг № __ від «__» _____ 201_ року (надалі за текстом – «Договір») про наступне:

1. Викласти розділ Договору «Реквізити сторін» у наступній редакції:

РЕКВІЗИТИ СТОРІН

2. Здійснення платежів на вказані в Додатковій угоді рахунки або на рахунки, вказані у відповідному рахунку-фактурі, вважається належним здійсненням розрахунків по Договору.
3. Всі інші положення Договору залишаються без змін.
4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.
5. Додаткова угода складена українською мовою, на двох сторінках у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.

ПІДПИСИ СТОРІН

Юридична підтримка будь-якого підприємства може бути організована шляхом прийому в штат юриста (організація юридичного відділу) або отриманням юридичних послуг від юридичної компанії (на умовах аутсорсингу). В певних випадках  обидва варіанти роботи з юристами застосовуються одночасно і є доцільними.

Форми надання юридичних послуг на умови аутсорсингу:

Юридичний супровід бізнесу на умовах аутсорсингу залежить від поставлених завдань, це може бути організовано як:

– щоденна робота юриста (колективу юристів) в офісі замовника;

– дистанційна юридична підтримка (юридичні консультації, правка і складання договорів та запитів і т.п.);

– виїзд в офіс замовника або в інше місце на період, необхідний замовнику;

– представлення інтересів в судах, правоохоронних органах та інших установах;

– отримання дозвільної документації.

Кількість юристів (адвокатів), зайнятих супроводом бізнесу, теж залежить від поставлених задач.

Про систему оплати юридичних послуг:

Робота юридичної компанії узгоджується з замовником, відповідно, від поставлених задач залежить і форма оплати:

– фіксована сума в місяць;

– погодинна ставка за юридичні послуги;

– фіксована сума за певні юридичні послуги;

– змішана система оплати юристів.

В яких випадках звертатися за юридичними послугами на умовах аутсорсингу?

Юридична компанія на аутсорсингу може знадобитись:

– якщо кількість юридичної роботи на підприємстві невелика і містити окрему штатну одиницю (юриста) або цілий юридичний відділ недоцільно;

– якщо відсутня необхідність щоденної присутності юриста в офісі, але при цьому вся робота може виконуватися дистанційно (складання договорів, претензій, надання юридичних консультацій та ін.);

– якщо штатні юристи зайняті поточними (і не менш важливими) юридичними проблемами підприємства, і їм потрібна періодична допомога в окремих питаннях;

– якщо необхідні юридичні послуги з певною специфікою (знання іноземної мови, кваліфікація в окремій галузі права, робота юриста за кордоном, робота групи юристів і ін.);

– якщо потрібна допомога адвоката в судах;

– якщо власник / директор бізнесу хоче провести due diligence своєї компанії (або свого юридичного відділу);

– якщо власник / директор підприємства хоче отримати юридичні послуги на умовах конфіденційності (від своїх партнерів або співробітників);

– в інших випадках.

Фізична особа-підприємець  (далі – «ФОП») в Україні є таким же соціально застрахованою особою, як і будь-який офіційно працевлаштований влаштований працівник. Тому, в разі хвороби ФОП може оформити лікарняний і отримати відповідну виплату від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності. При цьому Фонд соціального страхування здійснює виплату тільки з 6-го дня лікарняного, тобто перші п’ять днів застрахована особа перебуває на лікарняному за свій рахунок (ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Для того, щоб отримати виплату від Фонду соціального страхування необхідно:

• Оформити в медичній установі листок непрацездатності. В полі для зазначення місця роботи вказуються П.І.Б. підприємця. До Фонду соціального страхування подається копія листка.
• Заява-розрахунок суми лікарняного.
• Довідка з податкової (фіскальної) служби про відсутність заборгованості по оплаті ЄСВ.
• Письмове повідомлення з реквізитами спеціального банківського рахунку для зарахування виплати.

На практиці часто спостерігаються випадки, коли перевіряючі надають не всі документи, на підставі яких може проводитися перевірка підприємства. Зокрема, мова йде про копії узгодження центрального органу виконавчої влади.

Згідно з  ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16) визначено перелік документів, які дають повноваження конкретним особам проводити перевірку на певному підприємстві. Однак в разі проведення перевірки за скаргою співробітника або споживача перелік документів ширше.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їх) прав, законних інтересів, життя або здоров’ю, навколишньому середовищу або безпеки держави, з додатком документів або їх копій, що підтверджують такі порушення (при наявності).

Такими фізичними особами, наприклад, можуть бути працівники (в тому числі, вже звільнені), споживачі в різних сферах, незадоволені якістю товарів, наданих послуг або виконаних робіт.

Варто звернути увагу на особливість проведення позапланової перевірки на підставі звернень фізичних осіб органами, на які поширюється дія зазначеного закону. Позаплановий захід у такому випадку здійснюється за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

В такому випадку перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (! За заявою працівника або споживача!) Посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику або уповноваженій особі суб’єкта господарювання – юридичної особи, його відокремленого підрозділу, фізичній особі – підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Зазначеною нормою прямо передбачено обов’язок, а не право посадової особи поряд з іншими документами (направлення на проведення інспекційного заходу, службового посвідчення) надати відповідне погодження представнику об’єкта інспектування.

Наприклад, в разі проведення позапланової перевірки Госпродпотребслужбой на підставі звернення фізичної особи, повинно бути надано також узгодження вищого органу – Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів, при інспектуванні органами Держпраці – узгодження вищестоящої Держслужби з питань праці. При перевірці іншими контролюючими органами, на які поширюється дія закону, потрібно також враховувати цю вимогу, яке є гарантією для підприємства або фізичних осіб – підприємців від незаконних дій посадових осіб органів контролю.

У разі ненадання такого узгодження, суб’єкт господарювання має право не допускати перевіряючих до проведення позапланового заходу, що прямо передбачено ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Багато підприємств в 2019 зіткнулися з обов’язком укладати договір на вивезення відходів (ТПВ) з одним підприємством, яке виграло конкурс, проведений місцевими органами влади.

Чи законна така вимога? Чи може приватне підприємство самостійно визначити підрядника, який буде вивозити (і утилізувати) відходи?

Відповідно до ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцями послуг з вивезення побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення ТПВ визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Порядок проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1173: https: //zakon.rada .gov.ua / laws / main / 1173-2011-% D0% BF).

Механізм надання суб’єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів визначено постановою Кабінету Міністра України від 10.12.08 № 1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів» (далі – Правила) (https: //zakon.rada. gov.ua/laws/main/1070-2008-%D0%BF). В даний час дані Правила діють в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 № 318.

Приписами п. 3 Правил передбачено, що послуги поводження з твердими побутовими відходами надаються підприємством, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.

Тому, якщо конкурс з вибору виконавця послуг з вивезення ТПВ не визнаний недійсним, всі підприємства відповідної територіальної одиниці зобов’язані укладати договір тільки з підприємством, який виграв відповідний конкурс.

Питання про конституційність зазначених положень законодавства, дотримання правил конкуренції залишається відкритим, і можливо буде предметом розгляду Конституційного Суду України.

Щодо самого тексту договору: договір про надання послуг укладається між споживачем і виконавцем послуг з вивезення побутових відходів відповідно до Типового договору про надання послуг  поводження з побутовими відходами, що додається.

Таким чином, фактично затверджена форма публічного договору на надання такого роду послуг.

Раніше, до введення в дію положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон) в частині поводження з побутовими відходами (дата введення в дію – 01 травень 2019 роки), висновок такого публічного договору передбачено не було. В даний час для реалізації положень цього закону така форма затверджена і умови для споживачів є однаковими.

Ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі в тому числі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, або у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Таким чином, законодавець надає можливість конкретизації окремих положень договору, але зміст міняти не дозволяє. Відзначимо, що на практиці навіть з конкретизацією умов договорів, коли затверджено типову форму, виникає безліч труднощів.

Скористатися ж принципом свободи договору (спробувати змінити не влаштовують нас умови, або зажадати укласти інший договір) зовсім не вийде

Для тих підприємств, які планують виплату нерезидентам-учасникам / акціонерам, окрім загальних правил виплати дивідендів (читати тут), слід враховувати особливості українського законодавства.

Зокрема, Національним банком України можуть вводитися валютні обмеження, тобто виплата дивідендів може здійснюватися тільки в певних обсягах, за певний період і т.д..

Якщо такі обмеження відсутні, то виплата дивідендів проводиться в іноземній валюті. Зокрема п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про валюті і валютні операції» дозволяє виплату дивідендів іноземним засновникам (акціонерам) в іноземній валюті.

Тому, при прийнятті рішення про виплату дивідендів розмір такої виплати визначається в гривні, а потім перераховується в іноземну валюту за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення даної операції (п. 71 Положення про заходи захисту і визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 р № 5, Лист НБУ від 26.11.2018 г.№ 40-0006 / 63031).

Місцеві органи влади (в особі податкової служби) періодично збільшують орендну плату за землю для підприємств, незважаючи на те, що в договорі оренди землі закріплена певна ставка, яка може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін договору.

Що робити, і чи є сенс судитись з податковою за збереження орендної ставки по договору? 

Як свідчить судова практика (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78528441, http://reyestr.court.gov.ua/Review/84703876), законним визнається підвищення орендної ставки до розміру, що дорівнює 3 % нормативної грошової оцінки землі (надалі – «НГО»).  

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України орендна плата за землю державної і комунальної власності не може бути меншою за 3 % НГО.

Як наслідок, суди визнають, що будь-яка зміна орендної ставки повинно бути оформлено відповідно до умов договору (шляхом внесення змін до договору). Втім, збільшення ставки до встановленого податковим законодавством мінімуму (3% НГО) не вимагає внесення змін до договору.

БЛАНК

        НАКАЗ № ___

м. Київ                                                                    «___»________2020 р.

Про простій на підприємстві

У зв’язку з введениям карантину через загрозу епідемії коронавірусної інфекції в Україні та для недопущення поширення COVID-19 з метою забезпечення життя та здоров’я робітників підприємства на підставі ст. ст. 34, 113 Кодексу законів про працю України, –

НАКАЗУЮ:

1. Встановити початок простою підприємства з «___»____ 2020 року до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, з урахуванням відповідних рішень органів державної влади щодо припинення карантинних заходів.
2. Працівникам підприємства дозволити бути відсутніми на роботі (робочому місці), перебуваючи вдома, до закінчення простою, при умові виконання трудових функцій, якщо не виникне потреби відновлення робіт. Після повідомлення за допомогою засобів зв’язку про закінчення простою в умовах відсутності небезпеки для життя та здоров’я працівників підприємства зобов’язати їх стати до роботи наступного робочого дня після повідомлення про закінчення простою.
3. Головному бухгалтеру ________(ПІБ) проводити відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою для працівників підприємства у розмірі 2/3 ставки встановленого працівникам окладу.
4. Начальнику відділу кадрів _______________(ПІБ) до «___»______2020 р. поінформувати робітників про простій та спосіб оповіщення про закінчення простою, а також їхній обов’язок стати до роботи з наступного робочого дня після оповіщення.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на __________________(ПІБ, посада).

Підстава: Акт про простій від «___»_______2020 р. № ____

Директор           ______________                            _____________(ПІБ)

З наказом ознайомлені:

Внаслідок введення в Україні карантину душе поширеним питанням для бізнесу стала зміна орендної плати.

Якщо Ви домовились із своїми партнерами про зміну орендної пати, пропонуємо скористатись проектом додаткової угоди до договору оренди.

ДОДАТКОВА УГОДА № __

до Договору оренди № ____ від «__»______20__ року

м. Київ                                                               «___» ______ 2020 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «________» (ЄДРПОУ _______) в особі директора _________, що діє на підставі Статуту, (далі – Орендодавець), з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю «_________» (ЄДРПОУ ________) в особі директора _________, що діє на підставі Статуту, (далі – Орендар), з іншої сторони, що разом іменуються Сторони,

у зв’язку з впровадженням на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 з відповідними змінами, на усій території України карантину, ст. 286 ГК України, п. 4 ст. 762 ЦК України,

Сторони уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди № ___ від «___»_____20___ року (далі – Додаткова угода) про наступне:

1. Доповнити Договір оренди № ___ від «___»_____20___року (далі – Договір) пунктами щодо зменшення на період карантину орендних платежів наступного змісту:

«п.____ З моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року        № 211 (з наступними змінами та доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю 50 % від встановленої Договором орендної плати за користування майном (приміщенням). За неповний місяць користування приміщенням орендна плата сплачуться пропорційно кількості днів користування.»

1. Орендодавець та Орендар дійшли взаємної згоди, що строк дії цієї Додаткової угоди встановлюється до завершення дії карантину на території України в передбаченому законом порядку.
2. Продовження компетентними органами строків дії карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами та доповненнями), на відміну від встановлених на момент укладення цієї Додаткової угоди, не потребує внесення змін до Договору в частині строку дії цієї Додаткової угоди. В даному випадку строк дії цієї Додаткової угоди автоматично пролонгується необмежену кількість разів та діє до останнього дня дії карантину включно.
3. Всі інші умови Договору є не змінними та діють до закінчення строку його дії.
4. Дана Додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту (дати) її підписання Орендодавцем та Орендарем.
5. Дану Додаткову угоду складено українською мовою в двох примірниках для кожної із Сторін Договору, які мають однакову юридичну силу, і є невід’ємною частиною Договору.

РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ  СТОРІН

Пропонуємо зразок листа про зменшення розміру орендної плати на період карантину.

ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА»

Місцезнахождення:_________________

Код ЄДРПОУ:_____________________

Вих. №______від «____»_________2020 р

«____»__________20__р. між нашими підприємствами укладений Договір оренди №___, за умовами якого Орендодавець передає Орендарю нерухоме майно (приміщення) у користування за плату на певний строк. Місцезнаходження орендованого приміщення, його площа, цільове призначення оренди та інші характеристики нерухомого майна, що орендується, визначаються п.___ договору. Строк оренди узгоджений у п. ___Договору, оренда діє до «___»________року.__

Відповідно до п. __ Договору орендна плата за користування  приміщенням складає _______ грн. на місяць.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211 зі відповідними змінами та доповненнями, на території України встановлено карантин та введена низка обмежень та заборон.

Так, поряд з іншими заходами, заборонено:

• роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім діяльності та суб’єктів, визначених Постановою;
• регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, крім визначених перевезень.

Основним видом діяльності ТОВ «____» (Орендар) є послуги з надання харчування споживачам, який передбачає приймання відвідувачів. В орендованому на підставі Договору оренди № ___ від «__»______20__р. приміщенні розташований ресторан.

В результаті введених Кабінетом Міністрів України заборон орендатор не має об’єктивної можливості використовувати орендоване майно за його призначенням повною мірою. Працівники підприємства не мають можливості дістатися робочих місць з причин обмеження перевезень. Заклад не працює через обставини, за які орендар не відповідає – можливість користування приміщенням істотно зменшилася, змінилися умови господарювання в період карантину з причини введення заборон вести в сфері ресторанного господарства  та приймати відвідувачів. 

Приписами ч. 4 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до п. 2 ст. 286 ГК України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об’єкта оренди.

Введення карантину та заборона здійснювати діяльність – є обставинами, які не залежать від орендаря, та за які він не відповідає.

На підставі викладеного,  пропонуємо на період дії карантину:

внести зміни до Договору оренди № ___ від «__»_________20__ року щодо зменшення розміру орендних платежів до рівня 50% орендної плати, передбаченої умовами Договору, шляхом укладання Додаткової угоди до нього.

Додаток: проект Додаткової угоди до Договору оренди № ___ від «__»_____20__року у двох екземплярах.

З повагою та з надією на довгострокову співпрацю,

директор ТОВ «Юридична фірма»          

У господарських відносинах між підприємствами досить часто використовуються так звані «позадоговірні поставки», тобто поставки без оформленого договору, на підставі накладних та інших первинних документів. Якщо юрист на підприємстві стежить за укладанням договорів, то такі випадки бувають рідко, а в разі відсутності юриста менеджери з продажу поспішають укласти угоду і часто не думають про юридичні наслідки. В результаті, якщо буде сформована заборгованість і покупець не буде своєчасно оплачувати товар, доведеться вживати заходів, аж до звернення в суд з позовом про стягнення суми боргу.

Судова практика вже давно пішла по шляху визнання позадоговірних поставок законними, тому це не буде проблемою. І досвідчені юристи це знають.

Разом з тим, готуючись до суду, кваліфікований адвокат-господарник підготує доказову базу про факт поставок і наявності заборгованості.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними (з підписом уповноваженої особи одержувача), довіреністю на отримання товару, ТТН (а то й EXW), податковими накладними. З цією метою досвідчений адвокат завчасно направить адвокатський запит контрагенту та адвокатський запит в податкову інспекцію про надання інформації про сформований податковий кредит одержувачем. Адже оформлення податкового кредиту покупцем свідчить про приймання товару, а це буде служити доказом у суді факту поставки. Однак це вже робота адвоката. А що робити, якщо у підприємства немає адвоката, або штатний юрист проводить попередню юридичну підготовку, або, як нерідко буває, бухгалтер займається заборгованістю? Потрібно отримати підтвердження того, що покупець прострочив оплату. Найпростіший спосіб – оформити акт звірки взаєморозрахунків. Хоча в такій ситуації контрагент навряд чи захоче його підписувати. Разом з тим, проблема відсутності договору, серед іншого, означає, що сторонами не встановлено термін оплати. І спрямовані раніше рахунки-фактури (поштою або в електронному вигляді) не підтверджені описом вкладення поштового відправлення. Таким чином, постачальник не може довести суду, що рахунок-фактура була направлена і термін оплати вже не тільки настав, але і прострочений. На цьому етапі підприємство своїми силами, без залучення адвоката, може скористатися наведеним нижче зразком вимоги (претензії), заповнивши яку,  необхідно направити покупцеві з повідомленням про вручення та описом вкладення.

В результаті, без допомоги адвоката або юриста можна отримати доказ того, що покупцеві виставлена фінансова вимога, яка їм не виконана. І вже з цим документом можна звертатися за юридичною допомогою до адвоката по господарських спорах для подачі позову в суд. Наводимо текст вимоги (претензії) українською мовою:

Вих. №________

Від «__» _____ 20__ р.

Товариство з обмеженою відповідальністю 

«Адвокат» 

Код ЄДРПОУ:

Адреса:

Директору

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрист»

Код ЄДРПОУ: 

                                                                             Адреса:

Шановний/-а _______________!

Вимушені констатувати, що за поставлений на користь ТОВ «Адвокат» товар станом на ___________ року існує заборгованість перед ТОВ «Юрист» у розмірі ___________ грн.

Приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов’язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов’язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.   

При цьому, згідно ст. 692 ЦК України покупець  зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. 

Покупець  зобов’язаний  сплатити  продавцеві  повну  ціну переданого товару.

Постачальник свої зобов’язання виконав належним чином. Але вимушені констатувати, що поставлений на користь ТОВ «Адвокат» товар досі не оплачений. Станом на «__» ____ 20__ року існує заборгованість перед ТОВ «Юрист» у розмірі ___________  грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у ст. 526 ЦК України.

На підставі викладеного,

Просимо ТОВ «Адвокат» погасити борг в розмірі, що зазначений вище, до «__» ______ 20__ року за наступними банківськими реквізитами:

IBAN ______________ в АТ «__________», м. Київ

ТОВ «Юрист» цінить  кожного партнера і співпрацю зі всіма контрагентами, але у разі невиконання вимог, що міститься у цьому листі, ми вимушені будемо звернутися до господарського суду в відповідним позовом про стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  3 % річних, а також  пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з віднесенням судових витрат на рахунок вашого підприємства.

З повагою,

Директор 

ТОВ «Юрист»                                                          А.А. Юристенко

 Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text) зобов’язує кожне українське підприємство подавати інформацію про своїх бенефіціарних власників і структуру власності (у вигляді схеми, яка затверджується Мін’юстом України). Названий закон вніс низку змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та цивільних формувань» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15#n630), серед яких, – доповнення закону статтею 17-1, яка встановлює обов’язок всіх підприємств щорічно подавати інформацію про своїх бенефіціарів власників:

1.  Заяву.

2. Інформацію про структуру власності (відповідно до затвердженої Мін’юстом формі).

3. Виписку з торгового (судового) реєстру компаній.

4. Нотаріально завірену копію паспорта власника-нерезидента.

Як наслідок, якщо бенефіціари є резидентами України, вони зобов’язані подавати заяву та інформацію про структуру власності. Якщо ж бенефіціарами є нерезиденти України, додатково подається виписка або паспорт (з дотриманням правил легалізації та перекладу). 

Закон набув чинності 28 квітня 2020 р.

Для укладення угоди, вартість якої перевищує 50% вартості чистих активів ТОВ станом на кінець попереднього кварталу, директор повинен отримати згоду загальних зборів учасників такого ТОВ. Дане правило встановлено в ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2275-19#Text).

На практиці, при укладанні рядових договорів, сторони починають вимагати один в одного баланс, щоб упевнитися в повноваженнях директора на укладення контракту. Природно, мало хто з підприємств хоче надавати всім контрагентам баланс.

Тому досить часто директор оформляє довідку про те, що сума угоди не перевищує 50% вартості чистих активів ТОВ, або такий же пункт юристи вписують в текст договору.

Однак, якщо Ви все ж вирішили оформити все строго по букві закону, пропонуємо скористатися шаблоном протоколу загальних зборів учасників ТОВ про надання згоди на угоду, яким користуються юристи ЮФ «Зільвер», що спеціалізуються в корпоративному праві.

П Р О Т О К О Л  № _____

ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ УЧАСНИКІВ

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ 

«ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ АДВОКАТ»

 (Код ЄДРПОУ ______________)

м. Київ                                                                                                   «__» _______ 2020 року

ПРИСУТНІ УЧАСНИКИ:

Громадянин України АДВОКАТ АДВОКАТ АДВОКАТОВИЧ, паспорт серії __ № __________, виданий  _______________ України в Одеській області «__» ______ 20__р, який має постійне місце проживання за адресою: ________________, номер ДРФО ____________. Володіє часткою __% (______________ відсотка) Статутного (складеного) капіталу.

            Громадянин України ЮРИСТ ЮРИСТ ЮРИСТОВИЧ, паспорт серії __ № __________, виданий ______________ України в Херсонській області «__» ______ 19__ р., який має постійне місце проживання за адресою: ________________, номер ДРФО ____________.  Володіє часткою __% (______________ відсотки) Статутного (складеного) капіталу.

Всього на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ АДВОКАТ» (надалі – «Товариство») присутні всі учасники, що в сумі мають 100 (сто) відсотків голосів на Загальних зборах учасників. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» Загальні збори Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ АДВОКАТ» є правомочними.

ЗАПРОШЕНА ОСОБА:

Директор Товариства – Lawyer, паспорт  серії _________________.

Порядок денний:

1. Про обрання голови і секретаря Загальних зборів.
2. Про надання згоди на укладання Товариством договору поставки.
3. Про уповноваження Директора Товариства на підписання договору поставки.
4. По першому питанню слухали АДВОКАТА А.А., який запропонував обрати Головою Загальних зборів Товариства АДВОКАТА А.А., а Секретарем зборів – ЮРИСТА Ю.Ю.

ГОЛОСУВАЛИ:

ЗА: 100% голосів

ПРОТИ: не має

ВИРІШИЛИ:

Обрати Головою Загальних зборів Товариства  АДВОКАТА А.А., а Секретарем зборів – ЮРИСТА Ю.Ю.

2. По другому питанню слухали ЮРИСТА Ю.Ю., який наголосив, що укладання договору поставки обладнання вартістю 20 000 000 (двадцять мільйонів) грн. вимагає згоди загальних зборів учасників відповідно до ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки вартість обладнання перевищує 50 відсотків вартості чинних активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу. З урахуванням наведеного запропонував надати згоду на укладання договору поставки обладнання вартістю 20 000 000 (двадцять мільйонів) грн., як таку, що відповідає інтересам Товариства. Оголосив наступні істотні умови правочину:

Покупець: ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ АДВОКАТ»

Продавець: ПАТ «ВИРОБНИК ПОСЛУГ»;

Ціна майна: 20 000 000 (двадцять мільйонів) грн.;

Строк сплати: ___________________________________;

Місцезнаходження нерухомого майна: м. Київ;

Характеристики майна:________.

ГОЛОСУВАЛИ:

ЗА: 100% голосів

ПРОТИ: не має

ВИРІШИЛИ:

Надати згоду Товариства на укладення договору поставки обладнання з наступними істотними умовами:

Покупець: ТОВ «ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ АДВОКАТ»

Продавець: ПАТ «ВИРОБНИК ПОСЛУГ»;

Ціна майна: 20 000 000 (двадцять мільйонів) грн.;

Строк сплати: ___________________________________;

Місцезнаходження нерухомого майна: м. Київ;

Характеристики майна:________.

3. По третьому питанню слухали АДВОКАТА А.А., який запропонував уповноважити директора Товариства Lawyer на укладення від імені Товариства договору поставки обладнання відповідно до вимог чинного законодавства України.

ГОЛОСУВАЛИ:

ЗА: 100% голосів

ПРОТИ: не має

ВИРІШИЛИ:

Укладення договору поставки обладнання відповідно до вимог чинного законодавства України доручити директору Товариства – Lawyer, – без права передоручення.

Голова Загальних зборів ТОВ

«ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ АДВОКАТ»  ____________________________ А.А. АДВОКАТ

Секретар Загальних зборів ТОВ

«ПРОФЕСІОНАЛЬНИЙ АДВОКАТ»  ____________________________ Ю.Ю. ЮРИСТ

Багато власників бізнесу в Україні, спілкуючись з юристами про перевірки Держпраці, задають питання про економічну доцільність допуску / недопуску інспекторів Держпраці на перевірку на своє підприємство. Іншими словами: а може дешевше не допустити інспекторів Держпраці на перевірку, ніж оплачувати штрафи за порушення трудового законодавства? Особливо актуальним це питання є для IT-компаній та інжинірингових компаній, в українських офісах яких налічуються десятки і сотні фахівців – ФОПів.

Етика адвоката не дозволить професіоналу сказати: «Не пускайте інспекторів Держпраці, – це дешевше, ніж платити штрафи». Разом з тим, професійний юрист просто вкаже на розмір штрафів (за станом на жовтень 2020 г.):

1. Недопущення до проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні – у трикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої на момент виявлення порушення, – 15000,00 грн.
2. Недопущення до проведення перевірки, створення перешкод у її проведенні з питань неоформлених працівників, неповної зайнятості та неповної оплати ЄСВ і податків – в шістнадцятикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої на момент виявлення порушення, – 80000,00 грн.

Дані штрафи встановлені в ст. 265 КЗпП і застосовуються в судовій практиці. При цьому, в разі оплати штрафів в розмірі 50% протягом 10 банківських днів з моменту винесення відповідної постанови, такий штраф вважається виконаним.

Якщо ж в ході перевірки інспектор Держпраці виявляє порушення, відповідальність буде наступною:

1. За кожного неоформленого співробітника у ФОП-єдинника (1-3 групи) або ТОВ-єдинника (3 група) – попередження.
2. За кожного неоформленого співробітника в інших випадках – у десятикратному розмірі мінімальної зарплати, – 50000,00 грн.
3. Порушення термінів виплати зарплати – у трикратному розмірі мінімальної зарплати, – 5000,00 грн.
4. Недотримання мінімальних гарантій з оплати праці – у двократному розмірі мінімальної зарплати, – 10000,00 грн.

Правило про списання 50% суми штрафу при оплаті в перші 10 банківських днів після винесення постанови також застосовується до зазначених штрафів.

Знаючи наведені розміри штрафів, кожен власник бізнесу або керівник зможе самостійно прийняти рішення – чи допускати інспекторів Держпраці на перевірку, а юристи-консультанти зможуть допомогти найкращим чином вибудувати структуру бізнесу.

Про те, як підготувати підприємство до перевірки Держпраці, як вести себе при перевірці, як оскаржити результати перевірки, краще дізнаватися у професійних юристів, що спеціалізуються на питаннях трудового та податкового законодавства, а також на перевірках. Кожне окреме підприємство може мати свої особливості, та й нормативна база перевірок Держпраці досить часто змінюється, тому узагальнені рекомендації щодо перевірок Держпраці можуть служити лише орієнтиром, а не інструкцією до дії.Тому наведемо основні положення про перевірки Держпраці. 

Підстави для перевірки Держпраці

Підстави для перевірок Держпраці визначені в п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю:

– звернення працівника про порушення відносно нього законодавства про працю;

– звернення фізичної особи, щодо якої порушено правила оформлення трудових відносин;

– рішення керівника Держпраці, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел;

– рішення суду;

– повідомлення від органів нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені порушення законодавства про працю щодо оформлення та / або порушення порядку оформлення трудових відносин; 

– ряді інших випадків, серед яких заслуговують на увагу: – невідповідність кількості працівників обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників по відповідному виду економічної діяльності; 

– факти здійснення господарської діяльності без реєстрації в якості суб’єкта господарювання; 

– наявність фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами понад рік; 

– якщо у роботодавця 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Таким чином, крім звичайних заяв від працівників і підставних скаржників, ризиками є:

1.Публікаціі компанії в Інтернет-ресурсах про кількість співробітників і їхні зарплати (якщо співробітники не оформлені або оформлені як ФОП). 

2. Безперервна робота за цивільно-правовим договором більше одного року.

3. Наявність 30% і більше підрядників – фізичних осіб. 

Які документи зобов’язані пред’явити інспектори Держпраці? Згідно п. 8. Порядку інспектор з праці зобов’язаний пред’явити:

1. Перед початком перевірки, – службове посвідчення. Тільки зареєстроване в реєстрі посвідчення є дійсним.
2. Перед підписанням акту інспекційного відвідування, – копію відповідного напряму на здійснення інспекційного відвідування (в цей же момент робиться запис в журналі перевірок).  

Чи можна не допускати інспектора Держпраці?

У п. 13 Порядку встановлено вичерпний перелік підстав недопуску інспектора Держпраці до перевірки:

1. Відсутність службового посвідчення.
2. Якщо на офіційному сайті Держпраці не опублiкована форма акта інспекційного відвідування (додатково:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1500-17#Text).

В інших випадках недопуск інспектора з праці буде вважатися незаконним і спричинить за собою відповідальність (посилання).  

Повноваження і обмеження у повноваженнях інспекторів з праці Інспектор з праці, серед іншого, має право відвідувати офіси (інші приміщення) підприємства в будь-який час, спілкуватися з співробітниками, використовувати фото-відеотехніку і знайомитися з будь-якою документацією підприємства.

Інспектору з праці, серед іншого, забороняється проводити перевірку після закінчення її термінів, а також вилучати оригінали фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, як і комп’ютери і їх частини.

Як підготуватися до перевірки Держпраці?

Мінімальні заходи, які може зробити будь-яке підприємство для підготовки до перевірки Держпраці:

1. Видати указ про уповноважених осіб на участь від імені підприємства в перевірках.
2. Завести журнал перевірок на підприємстві.
3. Укласти договір з адвокатом / адвокатським об’єднанням / юридичною фірмою.
4. Стежити за Планом заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Держпраці, наприклад на 2020 рік.

Як себе вести при перевірці Держпраці?

Дізнавшись про перевірку інспектора з праці, найдоцільніше запросити юриста. Після перевірки посвідчення рекомендується запропонувати інспектору зайняти окрему кімнату для перевірки, уточнити предмет перевірки, узгодити інші дії. У будь-якому випадку знадобляться накази про прийом на роботу, цивільно-правові договори, штатний розклад, книга обліку трудових книжок, графіки відпусток, відомості про виплату заробітної плати.

Незважаючи на те, що інспектор з праці має право ставити питання і отримувати відповіді не тільки керівництву компанії, але і її співробітникам, це не означає, що вони зобов’язані спілкуватися без адвоката. Рекомендується запросити в офіс адвоката, щоб він / вона міг надати правову допомогу кожному із співробітників під час спілкування з інспектором по праці.

Важливо пам’ятати, що сама компанія може фіксувати на аудіо-, фото-, відеотехніку проведення інспекційного відвідування. Адвокат в даному випадку може не тільки допомогти з такою фіксацією, а й подати обґрунтовані зауваження на акт перевірки з огляду нестиковок між поясненнями співробітників і зафіксованими інспектором даними.

Перед підписанням акту необхідно перевірити направлення на перевірку, вимагати від інспектора з праці розписатися в журналі перевірок, і обов’язково внести свої зауваження до акта перевірки.

Оформлення результатів інспекційного відвідування

За результатами інспекційного відвідування складаються: -акт, і в разі виявлення порушень законодавства про працю, – припис про їх усунення.Акт складається в останній день інспекційного відвідування в двох примірниках, які підписуються інспектором по праці і керівником підприємства або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається у підприємства. Якщо підприємство не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною.

Відмова підписати акт без вказівки причин фактично прирівнюється до згоди інформації, відображеної в ньому. Якщо вказати на порушення не представляється можливим, а адвоката поруч не виявилося, рекомендується внести в акт наступну фразу «З цим актом не згодний, зауваження будуть представлені в установленому законом порядку». Згодом у компанії буде 3 робочих дня для подачі додаткових заперечень за актом, які можна підготувати з юристом щодо перевірок.

Будь-які аудіо-, фото- і відеоматеріали долучаються до акта, про що робиться відмітка в акті.

Відповідальність за результатами перевірки Держпраці

Компанія притягується до відповідальності за недопуск або перешкоджання в проведенні перевірки (відмова допускати, неподання документації, порушення прав інспектора з праці, відсутність необхідної документації), а також за порушення трудового законодавства.

Штрафи встановлені в ст. 265 КЗпП України , деякі з них:

1. За допуск до роботи людини без оформлення трудового договору і виплату зарплати «в конверті», – за перше порушення

– для ФОП на спрощеній системі оподаткування (I-III груп) та підприємств на спрощеній системі оподаткування (III група) будуть застосовувати письмове попередження;

– для суб’єктів господарювання на загальній системі оподаткування – 10 мінімальних зарплат, – 50000,00 грн. (жовтень 2020 р.)

2. За порушення термінів виплати зарплати – 3 мінімальних зарплати, – 15000,00 грн. (жовтень 2020 р.)

І т.д. див. ст. 265 КЗпП України.

При цьому, сплативши 50% від розміру штрафу протягом 10 банківських днів після вручення постанови про його накладення, така постанова вважається виконаною.

Оскарження результатів інспекційного відвідування

Припис або вимога інспектора з праці можуть бути оскаржені в 10-денний термін і одноденний термін відповідно з дати їх отримання в адміністративному порядку керівникові територіального управління Держпраці. Рішення керівника (заступника) територіального органу Держпраці оскаржується Главі (заступнику) Держпраці.

Судове оскарження результатів перевірки здійснюється в загальному порядку через адміністративні суди.

ПРОТОКОЛ № __

Загальних зборів учасників

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

“АДВОКАТ КИЇВ”

(надалі за текстом – «Товариство»)

Код ЄДРПОУ юридичний

м. Київ                                                                                                     від «__» ________ 20__ року

НА ЗБОРАХ ПРИСУТНІ:

1. Адвокат Юрист Юристович, громадянин України, __ року народження, паспорт серії __ року, який зареєстрований за адресою: __, реєстраційний номер облікової картки платника податків __, що володіє __% Статутного капіталу Товариства.
2. Юрист Адвокат Адвокатович, громадянин України, __ року народження, паспорт серії __ року, який зареєстрований за адресою: __, реєстраційний номер облікової картки платника податків __, що володіє __% Статутного капіталу Товариства.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Про обрання голови загальних зборів учасників Товариства.
2. Про затвердження річного фінансового звіту Товариства за 20__ рік.
3. Про затвердження порядку розподілу чистого прибутку Товариства.
4. Про затвердження порядку виплати дивідендів.
5. Про встановлення форми розрахунку з учасниками Товариства при виплаті дивідендів.

Запропонований проект рішення був підтриманий усіма присутніми.

1. СЛУХАЛИ: Адвоката Юриста Юристовича, який запропонував обрати головою загальних зборів Учасників Юриста Адвоката Адвокатовича.

ГОЛОСУВАЛИ:

«ЗА»    –     100 % голосів;

«ПРОТИ»  –    0 % голосів;

«УТРИМАЛИСЬ» – 0 % голосів.

Рішення  прийнято одностайно.

    ВИРІШИЛИ: Обрати головою зборів Юриста Адвоката Адвокатовича.

2. СЛУХАЛИ: Адвоката Юриста Юристовича, який запропонував розглянути питання щодо затвердження річного звіту Товариства за 20__ фінансовий рік, відповідно до показників якого чистий прибуток Товариства складає суму в розмірі __ (__) гривень 00 копійок (Довідка бухгалтера від «__» __ 20__ р. про наявність та розмір чистого прибутку за результатами діяльності Товариства у 20__ році – додається).

ГОЛОСУВАЛИ:

«ЗА»    –     100 % голосів;

«ПРОТИ»  –    0 % голосів;

«УТРИМАЛИСЬ» – 0 % голосів.

Рішення  прийнято одностайно.

    ВИРІШИЛИ: Затвердити річний звіт Товариства за 20__ фінансовий рік, відповідно до показників якого чистий прибуток Товариства складає суму в розмірі __ (__) гривень 00 копійок (Довідка бухгалтера від «__» __ 20__ р. про наявність та розмір чистого прибутку за результатами діяльності Товариства у 20__ році – додається).

3. СЛУХАЛИ: Адвоката Юриста Юристовича, який запропонував на підставі затвердженого фінансового звіту Товариства за 20__ р. розподілити чистий прибуток за 20__ рік у розмірі __ (__) гривень 00 коп., спрямувавши __(__) грн 00 коп. на виплату дивідендів одним траншем пропорційно до часток у статутному капіталі кожного з учасників Товариства. Залишок нерозподіленого чистого прибутку Товариства в розмірі __ (__) гривень 00 копійок направити на розвиток Товариства, що складає __ % від чистого прибутку Товариства.

ГОЛОСУВАЛИ:

«ЗА»    –     100 % голосів;

«ПРОТИ»  –    0 % голосів;

«УТРИМАЛИСЬ» – 0 % голосів.

Рішення  прийнято одностайно.

    ВИРІШИЛИ: Розподілити чистий прибуток за 20__ рік у розмірі __ (__) гривень 00 коп., спрямувавши __(__) грн 00 коп. на виплату дивідендів одним траншем пропорційно до часток у статутному капіталі кожного з учасників Товариства. Залишок нерозподіленого чистого прибутку Товариства в розмірі __ (__) гривень 00 копійок направити на розвиток Товариства, що складає __ % від чистого прибутку Товариства.

4. СЛУХАЛИ: Адвоката Юриста Юристовича, який запропонував, враховуючи склад учасників і їх долі в статутному капіталі, виплатити дивіденди наступним чином:

– Адвокат Юрист Юристович (володіє __% Статутного капіталу Товариства) – __ (__) грн. 00 коп.

– Юрист Адвокат Адвокатович (володіє __% Статутного капіталу Товариства) – __ (__) грн. 00 коп. З урахуванням законодавчо встановленим термінів для виплати дивідендів запропоновано встановити строк для виплати дивідендів учасникам Товариства до «__» __ 20__ р.

ГОЛОСУВАЛИ:

«ЗА»    –     100 % голосів;

«ПРОТИ»  –    0 % голосів;

«УТРИМАЛИСЬ» – 0 % голосів.

Рішення  прийнято одностайно.

    ВИРІШИЛИ: Виплатити дивіденди наступним чином:

– Адвокат Юрист Юристович (володіє __% Статутного капіталу Товариства) – __ (__) грн. 00 коп.

– Юрист Адвокат Адвокатович (володіє __% Статутного капіталу Товариства) – __ (__) грн. 00 коп. З урахуванням законодавчо встановленим термінів для виплати дивідендів запропоновано встановити строк для виплати дивідендів учасникам Товариства до «__» __ 20__ р

5. СЛУХАЛИ: Адвоката Юриста Юристовича, який запропонував здійснити виплату дивідендів у безготівковій формі шляхом перерахування на банківські рахунки учасників Товариства.

ГОЛОСУВАЛИ:

«ЗА»    –     100 % голосів;

«ПРОТИ»  –    0 % голосів;

«УТРИМАЛИСЬ» – 0 % голосів.

Рішення  прийнято одностайно.

    ВИРІШИЛИ: Здійснити виплату дивідендів у безготівковій формі шляхом перерахування на банківські рахунки учасників Товариства

Додаток до Протоколу:

1. Довідка бухгалтера від «__» _____ 20__ року про наявність та розмір чистого прибутку за результатами діяльності Товариства у 20__ році.

ПІДПИС:

Голова зборів:         ___________________________________  Ю.Ю. Адвокат                   

(підпис)